?

Log in

Apr. 3rd, 2012

з останнього мого запису пройшло півтора року, давно не писала) шкодую, читати старі записи дуже приємно, одразу помітні зміни у собі
чи сильно змінилось моє життя за цей час? з одного боку так, з іншого ні... але впевненість у тому, що лише любов може врятувати світ, збільшується з кожною секундою)
я так сильно це зараз відчула... у вікно постукує легенький дощ, зовсім без вітру, на фоні ностальгічні пісні гурту Blue і якось так спокійно стало на душі після сьогоднішнього морально тяжкого дня, але то нічого, головне не те шо було, а те шо зараз)

думаю про тебе занадто часто, скоріше навіть постійно, хочу щоб ти був щасливий, зроблю для цього все що в моїх силах... люблю всім серцем і душею
P.S. цікаво, що я буду відчувати, читаючи цей запис через пару років? ^_^
закінчилось...) як сказав Притула: "З сьогоднішнього дня ми всі вагітні літом"! якісь дві годинки лишилося, та й то, хіба то літо, одна назва, справжня осінь... а моє літо, мабуть, закінчилось 18 серпня...
...таке воно було, хіба словами описати, стільки всього трапилось, прямо не знаю з чого почати, а чи треба взагалі починати... воно було веселим, шокуючим, скажено спекотним, несподіваним, грандіозним, найкращим, а іноді й сумним, але то нічого, бо воно справді було найкращим))
я його дуже люблю і буду за ним скажено сумувати, хоча сумувати не треба, треба радіти))
а наступне, я в це справді вірю, буде ще кращим, зовсім іншим, але обов'язково кращим)
P.S. здається я тебе зустріла, так хочеться вірити, що це Ти)

Jul. 13th, 2010

таке відчуття наче мене жорстоко наябують, треба цього позбуватись
мені нема з ким піти у кіно
хочу піти з якимось веселим і хорошим хлопцем у кіно

ничтожество

я маю бути сильною і все це обов"язково закінчиться чимось світлим та чудовим
хоча іноді на якусь секундочку, мені здається що це все неправда
звідки беруться такі люди як він, хто винен у його нікчемності, він сам чи може суспільство?
а ще, думаючи про все це, мені іноді стає страшно
...
повільно вдихаю, відчуваю себе щасливою і вірю, що все мине)

Цитата: Что Бернар Вербер любит, а что нет?

"Не люблю насилие. Не люблю шефов, начальников. Не люблю людей, которые не умеют отстаивать свое мнение. Люблю женщин в общем и вообще. И женскую энергетику. Но в качестве дополнения к мужской энергетике. Не люблю делать, как другие. Не люблю современную политику. Не люблю людей, которые не хотят меняться. Люблю моих читателей. Люблю людей, которые умеют создавать. Не люблю людей, которые чересчур уверены в себе. Люблю людей, которые задают себе вопросы. Люблю людей, которые, совершая ошибку, извиняются после этого. Не люблю сигареты (последние 15 дней). Не люблю эти нейлоновые этикетки на майках и рубашках, которые так раздражают и царапают кожу на шее (хотя там написано: cotton — 100 %). Не люблю людей, которые имплантируют себе волосы. Если ты лысый, значит, ты лысый! Надо это принимать, как есть. Я не люблю людей, которые громко говорят. Женщин, которые брызгают на себя много духов, потому, что боятся, что если побрызгают мало, то на них никто не обратит внимание. Я не люблю людей, которые постоянно жалуются. Я не люблю людей, которые ждут, чтобы кто-то другой решил их проблемы. Не люблю безумных родителей, таскающих за собой шумных детей, которые всем досаждают. И собак, которых хозяева не умеют воспитывать и содержать. Не умеешь держать собак — не надо их заводить. Не люблю пары, которые выясняют отношения на людях и не разводятся при этом. Пусть лучше разведутся и перестанут ругаться! Я не люблю неоновый свет, дождь. Я люблю ветер и солнце. Люблю людей, которые думают не так, как я. Люблю людей, которых не знаю и не понимаю, потому что они — загадка. Люблю смелых людей, которые умеют рисковать… Вот и все.
Все?
Нет, забыл: люблю кофе с кусочком торта. Одновременно! Во Франции это осуществить довольно сложно. У нас сначала подается десерт и только потом кофе. И это неправильно. Вот теперь, пожалуй, все.

И еще я боюсь, что диктатура и грубые люди выиграют — потому что сейчас в мире нет действенной силы против терроризма и глупости."


Добре бути письменником, вміти так гарно і вдало написати, прямо заздрю) Я закохалась у ці слова, вони здались мені такими близькими)
Як завжди все трапилось доволі дивно) Вже як пару тижнів хотіла шось пошукати в інтернеті про цю людину і все ніяк, і тут переглядаючи ЖЖ одного хлопця наткнулася на запис про книгу Бернара Вербера, прогуглила і у Вікіпедії знайшла оцю цитату.
Треба обов"язково буде його почитати)

love)))

ніякі слова не зможуть передати це відчуття єдності, яке я зараз відчуваю, і ніщо в світі не зможе його подолати)
от з чого має починатися щастя)

наболіло

можливо те, про що я зараз напишу буде здаватись егоїстичним, може по-дитячому наївним, а може у стилі борця за справедливість, але не можу не написати, бо мене справді зачепило
з чого б почати, мабуть з освіти, мене так хвилює це питання, куди котиться українська освіта, як на мене у глибоку прірву
зараз навчальний процес, в якому я беру участь, знаходиться на стадії вивчення другої навчальної дисципліни по типу програмування, за весь цей час, до минулої п"ятниці, я не здала жодної недоробленої контрольної роботи, може колись я була не впевнена у правильності рішення, але завжди мені було шо написати, а тут... сконфігурувати контролер за 15 хв, да в мене й сумніву нема, шо я б його сконфігурувала, але, фака, 15 хв(!!!), я навіть подумати нормально не встигла( і оце називається освіта, оце підготовка спеціалістів, а потім ми всі себе питаємось чого ми так погано живемо, все починається з малого, якшо студентам не дають норм вчитися, плюс дофіга студентів "за гроші" і "по блату", то про який розвиток країни може взагалі йтися... еееех... соромно мені тут жити
АЛЕ, я так просто не здамся) так шо, Швед, тримайся)))))

***

подивилась нещодавно фільм "Близькість", кажуть він про любов та секс, та де там, сексом там навіть не пахне, а про любов я взагалі мовчу
дивитись його варто тільки задля того, шоб знати, як вести себе в цьому життя точно не варто

друзі

друзі, вони несподівано приходять і несподівано йдуть
навіть не знаю, як дати визначення цьому слову,  мабуть це можливо тільки за допомогою емоцій
раніше я думала, шо люди загалом не міняються, шось закладено в них у генах і вони собі йдуть з цим по життю, а насправді ніфіга воно не так, ми кожен день міняємось, кожен досвід залишає у нашій душі доволі змістовний слід, я думаю головне тут усвідомлювати це на особистому рівні
колись давно, а може зовсім недавно (не можу згадати коли точно наступив момент, коли я відчула у собі цю зміну), я вважала, що в мене є два дуже чудових друга, я "кричала" і собі і іншим, шо вони завжди залишаться близькими мені людьми, а зараз вони десь дуже далеко, але я не засмучуюсь з цього приводу, просто зараз я це дуже добре усвідомлюю, і це мене справді радує, і мабуть не вони від мене віддалились, а скоріше я від них, вони з"їдають себе самі кожен день по-трошку і повертати у іншу сторону, як мені здається, зовсім не хочуть
сижу і думаю, чи є в мене взагалі хоч один справжній друг, я не можу відповісти для себе на це запитання
я міняюсь, і хочу друзів, які могли б  змінитися зі мною
але ж я знаю, шо ти є, і зовсім десь поруч, і ми обов"язково будемо разом) це я так нагадую)

бо в онлайн твоє лібідо

Наткнулася щойно на ЖЖ одних знайомих (чи то пак друзів, чи може людей яких я люблю, важко сказати, я їх давно не бачила). Раніше, років так з два-три тому, я була, можна сказати, постійною їх читачкою, тому просиділа майже годину за перечитуванням відносно нових записів. І виявила таку тенденцію: скіки не берусь читати чиїсь ЖЖ, більшість інформації там негативного характеру: депи, сум, проблеми, і т.д. і т.п.
Мені так цікаво чому ж так? Люди створюють ЖЖ , щоб їх тут хтось пожалів чи шо, чи може це така тенценція нашого покоління? Ну так, а про що ж ще можна написати, сидячи вдома за комп"ютером, коли нема з ким словом перекинутись.
Тому з кожним днем моє негативне ставлення до віртуального спілкування, проведення часу в інеті за пізнанням інших людей, все більш зростає. Та сама аська, шо в ній хорошого? Сидиш горбатишся перед компом і чекаєш на ще одну порцію одиничок та нулів.
На дворі так перкрасно, світить сонечко, тепло, зовсім скоро все навкруги стане зеленим-зеленим) Тому я у пошуках партнера для гарного проведення часу, без всяких п"янок, бушувань і т.д., зі спокоєм, посмішками та гарним настроєм і цікавими розмовами))) 

"Аліса в країні чудес"

   Ну от нарешті я й дочекалася прем"єри цього фільму. Іще одна шедевральна робота моїх улюбленців Бартона та Джонні. Творчіст Тіма я люблю за те як він уміло вміє посміятись над стереотипним страхом сучасних  людей, а талант Деппа словами просто не описати)
   Не скажу, що я чекала від "Аліси..." чогось конкретного, як деякі шанувальники кіно (але от подивитися на Джонні в 3D форматі дуже вже хотілось), тому отримала багато задоволення при перегляді)
   Якихось конкретних спогадів чи вражень від класичного сюжету цієї казки в мене не лишилось, але знаючи приблизено сюжет і бартонівське продовження можу зробити деякі висновки))
   Аліса - маленька дівчинка, яка бачить у своїх снах казковий світ із різними дивами і чудесами (а після відкриття Фрейда ми всі знаємо, що сни це не що інше, як розмова між підсвідомістю і свідомістю). Як усі діти, вона ще вірить у прекрасніть світу та існування, відчуває любов своїх рідних, вона відверта і щира. Але по проходженню 9 років(здаєтьчя так)), на ряду з чудовими сторонами життя, вона бачить і негативні. Не задовго до подій, описаних у фільмі, помирає її батько, якого вона дуже любила. Її охоплює страх самотності, страх перед майбутнім. Перед нею постає питання, яке вона має вирішити, чи виходити заміж за приготованого їй мамою нареченого. Країна чудес, в яку потрапляє Аліса, не що інше, як її внутрішній світ. Заглибившись у який на деякі секунди, вона робить свій вибір, вибір між любов"ю, розвитком, життям та розрухою і смертю. На протязі всього фільму, Аліса разом з усіма позитивними героями намагається врятувати Країну чудес він панування злої й заздрісної Червоної королеви. Перед Алісою навіть не постає питання, яку сторону вибрати, хоча всі жителі є героями її світу. Деякі глядачі вважають кульмінаційну битву дуже короткою і несуттєвою, але ж суть не в боротьбі, а в перемозі. Чи варто сумніватись у тому, що всі глядачі під час перегляду знали, кому дістанеться ця перемога. І повернувшись до відповіді, після декількох хвилин роздумів, Аліса робить свій вибір, вибір який стоїть перед кожним із нас, кожну секунду нашого життя.
   Казати що "Аліса в країні чуде" не більш ніж дитяча казочка або ж що цей фільм немає ніякого сенсу, те саме, що й стати на бік Червоної королеви. Ніхто не каже, що ідея в цьому фільмі нова й неперевршена і тут буде доречно процитувати не знаю кого: " Усе нове - це давно забуте старе". Ідеї усіх справді великих людей в історії людства є однаковими, вони намагалися донести до нас одне і те ж, просто ці ідеї були виказані на різних мовах і різними словами. Але найголовніше не слова, найголовніше відчути життя у собі і зробити свій вибір.
Ну і звсіно ж не можу лишити без коментарів гру Джонні))) Як завжди неперевершено, багато хто каже про схожість образу Капелюшника з образом Джека Горобця, але ж вони справді схожі, і далеко не грою Деппа, такі собі два божевільні персонажі) Поганої гри загалом у фільмі не було, нашо ж брати на ролі поганих акторів)))

Latest Month

April 2012
S M T W T F S
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930